Чемпіонат СССР був більш напруженим, значно менше прохідних матчів і т.п. Особливо якщо порівнювати з 90-ми роками в Росії, Україні та ін.
Але останні роки ситуація міняється. І Росія, і Україна в десятці рейтингу клубів УЄФА. Можуть тепер пострадянські грати між собою, бути представлені в Лізі чімпіонів та Лізі Європи десятьма і більше командами. Це цілком реально.
Чемпіонати РФ і Укр. ще не нагадують радянські, але вже підійшли близько.
Протистоянння Динамо-Шахтар все більше нагадує радянське супер-протистояння Динамо К – Спартак.
Цілком реально, що через рік-два за золото будуть РЕАЛЬНО сперечатись не лише два-з-половиною клуби, а 4-6 клубів. Дніпро і Металіст вже практично підійшли до цього. Ще може хтось із Чорноморець-Запоріжжя-Карпати…
======

Заваров.
Він починав дуже рано як талановитий нападаючий. Ставили в основі, виходив на заміну, але все більше залишався в супер-перспективних. Далі він перемістився «під нападаючими».
(У 80-х роках не існувало такого поняття як плеймейкер, існувало два нападаючих і один під-ними або ще називали атакуючим (вільним) півзахисником. Таке амплуа було у Марадони, Платіні, Заварова, Черенков (Спартак)…. Мабуть, прото-плеймейкером можна вважати Матеуса, який встигав скрізь. Плеймейкер зявилось поняття у 90-х. Зараз, наскільки бачу, воно трохи відходить, бо плеймейкером може бути хто завгодно… універсалізація… ).
Заваров, мабуть, був найтехнічнішим футболістом. Міг робити фінт в різні сторони по кілька разів. Робити паси, самому виходити на ударну, забивати…
Трійка Блохін-Беланов-Заваров, якщо йшла гра, робила що хотіла з захистом як в національній першості, так і на міжнародній арені.
Зоряні часи Заварова – 85-88 роки в Динамо та подальші 2-3 роки в Ювентусі.

Беланов.
Форвард таранного типу. Швидкий, агресивний, як на вістрі діяти, так і з флангу, на добивання, прекрасно грав головою, хоч низького зросту. Трохи нагадує Реброва.
У 86 році присуджено найкращого футболіста Європи. Перш за все – за гру на чемпіонаті світу-86 у Мексиці. Але найкращим футболістом СССР-86 визнано Заварова. Парадокс. Але це свідчить лише про одне: була зіркова команда насамперед.

Грачов.
Нападаючий Шахтаря. Нічого особливого, ніяких особливих даних. Але надзвичайна працездатність, викладання на всі сто, настирливість тощо. Роботяга на полі!
Коли бачу сучасних бразильців, коли вони інколи уникають єдиноборств, не завжди вицарапують м’ячі, не завжди бігають, то пригадую саме Грачова! Роботяга!
Шахтар називали кубковою командою. Вмів налаштовуватись на важливі матчі. Не бачив статистики, але здається Шахтар завжди давав бій любому супенику саме у себе на полі.
На Грачова схожі крайні хавбеки Динамо 80-х - Рац і Яремчук. Нічого особливого. Але вони завжди віддавались на всі сто, виконували установки тренера, настирні, боролись, бігали увесь матч.

Сопко.
Сопко навряд чи міг прорватись у збірну, навіть якби існувала у 80-х окремо зб. України. Крім Динамо, у 80-х гримів Дніпро, який ставав за останнє десятиліття СССР двічі чемпіоном і разів 5 призером чемпіонату СССР, що було не так просто.
Ключовими центральними захисниками були: Чевадзе (Динамо Тбілісі), Бубнов і Хідіатулін (Спартак), Зигмантович (Динамо Мінськ), Кузнецов, Балтача (Динамо К), Вишневський (Дніпро) та ін..

Дякую за такі детальні і корисні коментарі!:)
Про Заварова читав-дійсно класний гравець був. Сопко, до речі, казав, що він був надзвичайно складним суперником, на відміну від того ж Беланова, рухи якого захисник Шахтаря знав наперед!

Заваров міг фінтити в любу сторону однаково добре. самий Технічний гравець був на той час в ссср.

Михайличенко – корінний киянин. Років 5-6 він провів у дублі та лаві запасних. Лише у 87 році стало ясно, що з нього вийде зірка.
Спершу він був нападаючим (часто виходив на заміну замість Блохіна). Потім став атакуючим хавом (під нападаючими). Закінчення кар’єри – лівий хав.
Манера гри віддалено трохи нагадує Мілевського – так само не розгинав ноги та вмів закривати м’яч корпусом.
У 88-му році він був гравцем основи національної збірної СССР, яка здобула срібло на чемпіонаті Європи, так і основним (найкращим) футболістом олімпійської збірної, що взяла золото.

Нинішній тренер молодіжки Яковенко.
Трагічна доля. У 85-86 роках – один з найкращих футболістів СССР.
У 86 році у Європі посідає за рейтингом 8 місце! У 22 роки!
Фактично грав до 24 років. Далі – безкінечні травми і операції.
Грав на місці опорного хавбека.
Далі у збірній його місце посів білорус Алейніков, у Динамо – так ніхто достойний не зявився. Горілий, Заєць…. То все не те…

Газаєв.
Грав за Динамо Мск до середини 80-х.
Як Грачов, але трохи більш технічний та темпераментний.

Із Шахтаря пам’ятаю воротаря Єлінскаса, лівого захисника Ященка, захисників Сопко і Гошкодеря, Соколовський, Грачов, Смолянінов…

Так, прикро за таких, як Яковенко. Той же ван Бастен рано закінчував, хоча пограв, виходить, дещо довше.
А от про Газаєва цікаву подробицю узнав - він на полі "зуби заговорював" гравцям команди противника))

ван Бастен, порівнюючи з Яковенком, вдалу мав кар"єру.

до речі, Яковенко у матчі Франція - СССР у фінальній частині чемп.світу-86 чітко накривав М. Платіні.

Можете запитувати більш конкретно про когось або про щось.
Трохи знаюсь на цьому.

до речіЮ, за перемогу в чемп. ссср давали 2 очки. але кожен чемпіонат вводити якийсь барєр. наприклад, 1 очко давалось лише за 10 нічиїх. 11, 12-та та ін. нічиї - не зараховувались очки.
або при рівній кількості очок враховували насмаперел кількість перемог, а вже потім різницю мячів, матчі між собою тощо.

так, про дивну систему підрахунку очків читав. Але ж не завжди за перемогу 2 очки давали?

Завжди два очки.

В Європі лише в Англії і ще кількох країнах давали три очки за перемогу. В переважній більшості країн - два очки, в тому числі в єврокубках і чемпіонатах світу, Європи.

В ссср хотіли... але головним аргументом противників - те, що буде велика кількість договірних матчів.

Что за новый аватар???